Рицарь - середньовічний дворянський початковий титул в Європі. В рыцарской среде были выработаны идеализированные рыцарство понятия о благородстве, чести, долге. Рицарь принято было считать самоотверженными и благородными людьми.

Традиція висікати в камінь і відливати в бронзових сценах найбільших проявів виникла в античні часи: багато скульпторів створювали «воєнні» композиції, намагаючись збільшити успіхи фараонов, імператорів, завоєвателей і великих полководців. Традиція збереглася і в середньому столітті, але героями ізвиваних становилися не античні герої, а рицарі – доблестні володарі титулів, якими нагромаджені за храбру, відвагу та особисті заслуги перед королівським двором.

На фігурі «Рицарь на коне» зображений середньовічний воін. Он воюет в седле; його правая рука з довгим тонким мечем занесена для удару. Суддя по броні, захищаючись лошадь, перед нами – представник знатного роду: доспехи прикрашені малюнками і гербами.

Тело седока заковано в лати, прикрашені золотом. На голові рицаря – великий залізний шлем, повністю закриває обличчя. Под ногами рвущегося в бой скакуна – следы кровопролитного сражения: брошенный прапор и покореженный зброей железный щит.